Українські писанки

 Сьогодні трохи про українські писанки, зроблені восковими паличками.

Аби створити таку писанку потрібно мати терпіння, бажання, хист, а також воскову паличку, віск, фарби і яйця. І схеми для писанок подані нижче.

Схеми писанок, які мають різне символічне значення

Українські писанки із Лемківщини

Схеми писанок для самостійного виконання

          

Як створити писанку вдома? 

Писанка — один із символів Великодня. У сучасному світі є багато варіантів, як її зімітувати, наприклад, у кожному магазині продають наліпки на яйця — опустив в окріп і за 3 секунди готово. Але справжня писанка — це давня традиція, що єднає з предками, можливість відпочити від галасу та провести час із собою. 

Що треба для того, аби зробити писанку?

Тут усе просто: яйце, віск, писачок, фарби та свічка. Сучасні магазини пропонують одразу цілі набори, які можна купити, щоб створити писанку. Наприклад, в «Українських ремеслах» можна придбати набір з двох писачків і свічки з вощини та бджолиного воску. А «Українські традиції» надсилають три писачки різного розміру, три шматочки бджолиного воску, п’ять барвників, свічку з бджолиного воску, підставку та коробочку під писанку й схему символів.

Але навіть без спеціального набору є шанс створити писанку. Тож чим можна замінити писачок:

ложка;

металева пилочка для нігтів;

цвяшок;

зламана циганська голка;

звичайна голка;

булавка;

непотрібний ключ;

шматок металевої лінійки.

Кожен з інструментів варто нагріти біля свічки й зачерпнути трішки воску — принцип дії такий самий, як у професійного писачка. Можна використовувати церковні чи декоративні свічки, які знайдуться вдома, але головне, що лише воскові, адже якщо використовувати парафін, то фарба потім може «залазити» під ці воскові лінії. 

Які візерунки обрати?

Можна почати з найпростішого — сонечок чи рибок, зірок на вісім кутів.

Загалом є кілька груп символів: вогню (сонце, зірки, сварга, хрест), води (хвильки, риби, грабельки, спіралі), символи розвитку, збереження та продовження життя (дерево життя, берегиня). Є також християнські символи (церква, хрест, риба, виноградна лоза), тваринні, пташині та рослинні.

Часто писанки писали, не змінюючи порядку символів. Цю послідовність і сам орнамент передавали з покоління в покоління: бабуся — мамі, мама — доньці, а донька вже своїй доньці. Символи не забувалися.

Чим фарбувати яйця?

Фарби для писанок є різні: природні, харчові та хімічні (анілінові). Проте писанки, розписані хімічними барвниками, не можна вживати в їжу! І харчові, і хімічні барвники можна придбати в магазині, розвести за інструкцією та приступити до роботи. З природніми ж барвниками все цікавіше, адже ми можемо не здогадуватися, які скарби ростуть у нас під ногами чи продаються в аптеці. 

Які природні барвники взяти?

Жовтий: березові сережки, форзиція (кущі з жовтими квітами), ромашка;

зелений: кропива, ряст, пелюстки червоних тюльпанів, квіти рожевої мальви, а квіти чорнобривців дадуть салатово-жовтавий;

бурий: кора дуба (продається в аптеці);

синій: чай каркаде;

помаранчевий, червоний: цибулиння, марена красильна (продається в аптеці);

темно-синій, чорний: чорниця, бузина.

Можна взяти сухі, свіжі чи заморожені барвники (достатньо буде жмені), залити прохолодною водою, проварити 10-15 хвилин та охолодити. У такі відвари можна додати квасці або галуни, які теж продаються в аптеці — ці речовини зроблять колір фарби більш стійким, насиченим — та можна обійтися й без них.

Покрокова інструкція: як створити писанку:

Обираємо візерунок для писанки — попередньо можна промалювати лінії олівцем. Яйце можна брати й біле, і коричневе, і домашнє, і магазинне.  Писанка — це саме видуте яйце, тож треба зробити отвір і шприцом, медичною грушею чи губами видути білок і жовток. Краще використовувати свердло, а не ніж чи голку, адже вони можуть спричинити тріщинки. Раніше писали на повних, домашніх, запліднених яйцях і вони пізніше висихали. На варених яйцях пишуть писанки не всюди в Україні — це вже змішання традиції крашанки та писанки.

Писачок чи будь-який підручний інструмент нагріваємо над свічкою та зачерпуємо ним трішки воску — розміром менше за горошину, ближче до зернятка гречки.

Гарячим воском створюємо візерунки на яйці. Краще рухатися невеличкими відрізками, щоб лінії були рівнішими. Все, що буде покрите на цьому етапі, залишиться в кольорі яйця. Під воскові лінії чи покриті частинки не буде чіплятись кожна наступна фарба.

Час опускати яйце в першу фарбу. Їх зручно замішувати в півлітрових банках. Рухатися треба від найсвітлішого кольору до найтемнішого, тому першим може стати жовтий, а останнім — темно-синій чи чорний. Писанку можна зробити і дво- чи триколірною. У фарбі яйце може провести й 2 хвилини, і 20 — залежно від насиченості барвника.

Далі виймаємо яйце з фарби, промокуємо серветкою та знову додаємо віск: ті місця, які покриємо воском на цьому етапі, залишаться такого кольору, як перша фарба.

Таким чином заповнюємо всю писанку символами (чи на скільки стане снаги).

Настав час вивільнити малюнок, адже поки яйце вкрите воском, не все видно. Для цього знадобляться свічка та серветка. Яйце тримаємо біля свічки (не над нею, бо так можна закоптити писанку), торкаємось боку вогника, коли віск розтоплюється, то ми витираємо його серветкою. Тут знадобляться музичні знання, адже доведеться згадати вальсові мелодії — на раз-два-три тримаємо яйце коло вогню й забираємо, протираємо серветкою, далі знову на раз-два-три тримаємо, і так поки не змиється весь віск. Таким чином ми вмиваємо писанку коло вогню та бачимо всі символи, що писали до цього. Порожні писанки нагріватимуться швидше, ніж ті, що з жовтком і білком всередині. Вітаємо, ви талант! Писанка готова.

А якщо писанки не виходять?

Для когось процес із писанками може бути складним, але й це не біда. Великодні традиції мають інші варіанти. Наприклад, можна зробити писанку — занурити яйце на ніч у темний барвник, а тоді продряпати на поверхні цвяшком чи чимось гострим візерунки. Для занять з дітьми можна спробувати крапанку — тут теж доведеться працювати з воском, тому під наглядом батьків. Замість ліній воском, як у писанках, на яйце крапають віск, занурюють у фарбу й так повторюють. У результаті вийде цікава крапанка з краплинками різних кольорів.

Є й інші види — восківки чи витравлені оцтом писанки. Головне, що це традиція, яка досі живе, й українці її продовжують.

У нас настільки мінливий світ, що ми хочемо знайти якусь опору. Наприклад, у традиціях, народному співі чи танцях — у чомусь такому, що йде з глибини. Нам треба й виспіватися, й викричатись, і вихлюпнути свої емоції, переживання. Водночас людина прагне краси, а в писанках це можна поєднати — побажати собі чи своїй родині щось і втілити в життя.

                Усім натхнення!